Е-сё! Приколюха случилась, что аж башка закрепилась, мажоры и мажорессы. Слушайте, я вам тут расскажу, как я себе закладку кокаина нашел и вошел в состояние клина, когда видеть начал все, что угодно. Но стоп, сначала пойду по положению и расскажу, какая история меня повлекла на этот путь.
Вещество всегда было чем-то фантастическим, прямо как галлюцинации. Улицы города стали моими клинами, а каждый дом - закладкой на моем пути. Но в один особенный день мне подвернулся телефон, и у меня появилась возможность разделить свою жизнь поровну между голодовкой и голодной мазеровкой. Иду я значит по своему привычному маршруту, и навстречу мне лысый, дрюком покрытый старик, смотрит на меня таким взглядом, будто увидел динозавра. Затем он достает из своего пальто пончик. Никогда в жизни я не видел такого пончика, весь шелковый и пушистый, словно он сидел на гидропонике. "Эй, дружище!" - кричит он. "Юзаешь амфу?" Я всякие вещи юзал, но амфа была какой-то новинкой для меня. Пока я что-то промышлял, старик уже переубедил меня и закладку в руки вдалблил. Я взял таблетку, надеясь, что это не какой-нибудь отморозок вместо хорошего пончика. Взял и понял, что так выходит за пределы своей зоны комфорта. Но пора вам рассказывать о главном: как я устроился на лечебное голодание в ресторане."Да ладно, ресторан? Я же за голодовкой сижу", - говорю ему я.Но он не унимается, не слушает мои сопли и цепляется.
"Алло, бургерная? Тут такой, вам знать, наркоман-комик дозваниваюсь. Так мне тут сказали, что у вас какая-то вакансия есть? Я бы задувал бургеры так, что соседи бы тоже слюни пускали".На другом конце провода какая-то девчонка мне отвечает: "Приезжайте на собеседование, можем обсудить ваше предложение". И вот меня уже перевели в состояние радости, будто клиниться опять стало интересно. Я пришел на собеседование в ресторан, и они меня взяли прямо на месте. Главный шеф, с видом заячьих глаз, всунул в руки кухонную фуражку и сказал: "Вот вам наша закладка. Задуйте на славу!" Так началась моя новая жизнь. Я задувал, раздавал пирожки и свою наркоту поварским помощникам. Было весело, будто каждый день был маленьким праздником. Но потом, когда клина не было и амфа еще не юзалась, я узнал одну грустную новость.
"Старик-продавец, который закладки кокаина мне пихал, задохнулся. Вот так, закончил свою жизнь на дне ямы. Бедняга, я и не узнал его имени. Но в его память я нашел закладку в одной из своих карманов и решил зажечь ее, как настоящий герой".Так я закончил свое лечебное голодание в ресторане, и смог сделать последнюю закладку. Вдыхая галлюцинации, я вспомнил его, отморозка старика, и понял, что всему в этой жизни есть своя цена. Задую свою закладку последний раз и побежал искать новые клины. Прощайте, ресторан, я юзаю клины на улице!"
| Закладка | Вещество | Клиниться | Пончик | Юзать | Амфа | Отморозок | Задувать |
| Кокаин | Галлюцинации | Видеть галлюцинации | Гидропоника | Использовать | Амфетамин | Старик | Покурить закладку |
Эй, усіма привіт! Це ваш затуманений наркоман, готовий розповісти вам свою безглузду історію. Готуйтесь, бо це буде поїздка, яку ви не зможете забути!
Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.
Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.
Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.
Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.
Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?
Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.
Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.
На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.
Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.
Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.
Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!
Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!
